Таки відважився - роман-епопея Льва Толстого "Война и Мир".
Осьо один з томів:
середа, 29 липня 2009 р.
Зараз читаю...
Довго не знав про що б то написати. І ось щойно подумав, що мушу похвалитися книжкою, яку зараз читаю.
вівторок, 14 липня 2009 р.
Поїздка в Солотвино
Десь місяць тому дізнався, що існує в Україні таке цікаве село Солотвино, в якому є декілька солоних озер. І шо коротше народ там класно віддихає... Вирішили ми з сестрою, Соломією, покликати, ше Валю, Андрія і подивитися, шо воно таке.
Трохи непрікольно було, бо коли виходили з автобуса, то падав дощ, а де жити ми ще не мали. Зразу на зупинці якийсь алкаш, хотів втюрити нам квартиру, проте ми не далися :-). Після годинних пошуків все ж таки знайшли, недорогу (25 грн.) і з гарячим душом місцину.
Найбільше вразило те, що вони там ніфіга по українськи не дають дупля. Ще старше покоління, не відмінюючи іменників, не вживаючи прийменників, і ставлячи всі дієслова в неозначену форму щось трохи бекають, а діти, то взагалі на мігах. Зато румунською і угорською белькочуть. Подекуди до маразму доходить, оголошення на стовпах двома мовами :-).
І друге, то взагалі гон - вони живуть за місцевим часом, тобто "Київ - 1" (Грінвіч + 1). Годинники в них всіх так наставлені! І тільки, коли про транспорт говорять, то до години добавляють "за Києвом" :-).
Озера також прікол, в них просто ходиш у вертикальному положенні, і ніфіга не топишся. Зато коли з води виходиш, то весь аж білий від солі.
Нижче деякі фотки з коментарями:
Виїхали минулої п'ятниці зранку (7:00) поїздом в Мукачево, а звітанти ще десь 5 годин автобусом (село знаходиться прямо на кордоні з Румунією).
Трохи непрікольно було, бо коли виходили з автобуса, то падав дощ, а де жити ми ще не мали. Зразу на зупинці якийсь алкаш, хотів втюрити нам квартиру, проте ми не далися :-). Після годинних пошуків все ж таки знайшли, недорогу (25 грн.) і з гарячим душом місцину.
Найбільше вразило те, що вони там ніфіга по українськи не дають дупля. Ще старше покоління, не відмінюючи іменників, не вживаючи прийменників, і ставлячи всі дієслова в неозначену форму щось трохи бекають, а діти, то взагалі на мігах. Зато румунською і угорською белькочуть. Подекуди до маразму доходить, оголошення на стовпах двома мовами :-).
І друге, то взагалі гон - вони живуть за місцевим часом, тобто "Київ - 1" (Грінвіч + 1). Годинники в них всіх так наставлені! І тільки, коли про транспорт говорять, то до години добавляють "за Києвом" :-).
Озера також прікол, в них просто ходиш у вертикальному положенні, і ніфіга не топишся. Зато коли з води виходиш, то весь аж білий від солі.
Нижче деякі фотки з коментарями:
(Так собі дядьки віддихають. Якщо чесно то публіка там в основному старша, не так як на Світязі наприклад.)
А то ще одне озеро.
То якась фігня, на фотці не так страшно, а насправді дуже високо. Коротше в селі проблема, там часті зсуви грунту. Коло того кратера видно на кілька метрів потріскану землю, яка також скоро обвалиться.
Вежа на горизонті, але щоб туди піти треба проминути знак, що прохід суворо заборонений, перейти через глибокий рів, переконати дівчат, що то можна йти, перевести їх через той рів і ...
... ми всередині.
О ті вогники, то вже село румунське (до кордону за словами місцевих жителів, десь 15-20 хв. іти).
І на кінець, групова фотографія на пам'ять :-)
Додому їхали, прямо автобусом у Львів, вийшле десь 8 годин (досить не прікольно, але можна їхати).
П.С. Сподобалось. Було класно, цікаво і весело (вино в них місце смачнюще)!